2181 - Все про податкові спори та права платників податків - Коли СПД платить за забруднення довкілля?

Коли СПД платить за забруднення довкілля?

Ви є СПД і маєте автомобіль, який використовували протягом звітного періоду? Ви відображали в обліку витрати на пальне? Ви надавали транспортні послуги? Ствердна відповідь на будь-яке з цих запитань означає для інспекторів ДПАУ, що ви мали сплатити збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі — збір за забруднення, збір).

Якщо ви не доведете інспекторам, що в межах вашої госпдіяльності немає підстав для нарахування такого збору, вам буде нараховано не лише суму збору, а й застосовано штрафні санкції за його неcплату до бюджету та за неподання відповідних податкових розрахунків зі збору за всі періоди, починаючи з того, коли з’явився об’єкт оподаткування. Розглянемо, як суб’єкт підприємництва може потрапити до кола платників збору за забруднення.

Об’єкт і порядок нарахування збору

З огляду на нормативні акти, що визначають основні засади справляння збору, його платниками є всі суб’єкти господарювання. У статті 10 Закону №2707, зокрема, вказано, що платниками збору є всі підприємства та громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря¹. Джерелами викидів в атмосферне повітря є перераховані в тому ж Законі об’єкти, серед яких — транспортні засоби.

Докладніше порядок обчислення і сплати збору визначений в Інструкції №162. В ній зазначено, що збір справляється, зокрема, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, а платниками збору є:

1) суб’єкти господарювання незалежно від форм власності, включаючи їхні об’єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади;

2) бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації;

3) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні;

4) громадяни, які здійснюють на території України викиди забруднюючих речовин.

Згадаємо і про суб’єктів спрощеної системи оподаткування. Як відомо, Указ про спрощену систему звільняє підприємця-«єдиноподатника» від сплати низки податків і зборів, але в цьому переліку немає збору за забруднення навколишнього середовища. Отже, «спрощенці» є платниками збору на загальних підставах.

Звернемось до інших норм Інструкції №162, що визначають основні засади сплати збору.

1. Збір справляється за здійснення викидів в атмосферу забруднюючих речовин (далі — викиди).

2. Збір обчислюється виходячи з кількості фактично використаного пального (внаслідок спалення якого утворилися забруднюючі речовини) та його виду (п. 6.2 Інструкції №162).

3. Суми збору нараховуються щокварталу наростаючим підсумком за формулою:

Пвп = ∑ Мі х Нбі х Кнас х Кф i = 1 ,

Пвп — сума збору за викиди пересувними джерелами забруднення;

Мі — кількість використаного пального і-того виду, в тоннах (т);

Нбі — норматив збору за тонну і-того виду пального, у гривнях (грн/т)² ( таблиця 1.4 додатка 1 до Порядку №303);

Кнас — коефіцієнт коригування, що враховує чисельність жителів населеного пункту (таблиця 2.1 додатка 2 до Порядку №303;

Кф — коефіцієнт коригування, що враховує народногосподарське значення населеного пункту (таблиця 2.2 додатка 2 до Порядку №303).

4. Розрахунок збору³ подається до податкових органів протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового кварталу (року).

5. Збір сплачується протягом 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку, згідно з Інструкцією №162 та Порядком №303.

6. Дані, наведені в розрахунку, мають підтверджуватись первинними документами обліку та звітності (п. 1.5 Інструкції №111), що свідчать про обсяг фактично витраченого пального (наприклад — подорожні листи).

Ознаки забруднення

Аналіз нормативних актів показує, що госпсуб’єкт повинен стати платником збору в разі використання автотранспорту і зобов’язаний розраховувати та сплачувати його виключно на підставі первинних документів про обсяг використаного пального. Проте відсутність таких документів жодним чином не знімає з госпсуб’єкта обов’язку сплатити збір у разі використання авто.

Про факт експлуатації, а отже, і використання пального можуть прямо чи непрямо свідчити ознаки забруднення, зазначені в таблиці 1 на с. 30.

Аналізуючи зміст таблиці, доходимо висновку:

1) якщо немає первинних документів, що свідчать про використання пального та/або експлуатацію автомобіля в госпдіяльності;

2) якщо підприємець не отримував дохід від діяльності, нерозривно пов’язаної із використанням транспортного засобу, то немає потреби нараховувати і сплачувати збір.

Немає документів — проте є збір

Як бути тим, хто не має документів про фактичне витрачання пального, проте має достатньо зачіпок (непрямих доказів використання авто для того, щоб спровокувати) претензії представників ДПАУ під час перевірки?

Напевно, найбільше їх буде серед підприємців — платників єдиного податку. Вище ми визначились, що вони стають платниками збору нарівні з підприємцями та юрособами на загальній системі оподаткування. Але відомо, що мало хто з підприємців ускладнює собі життя веденням бухгалтерського обліку або збирає документи про придбання пального для власного авто (навіть якщо воно і використовується у підприємницькій діяльності). «Спрощенці» не мають можливості використати дані про витрати для зменшення податку, і цілком реальною є ситуація, коли підприємець не зберігає документи про придбання пального. Але відсутність документів не звільняє від обов’язку нарахувати і сплатити збір. Такою є позиція фахівців ДПАУ, викладена у консультації на сторінках «Вісника податкової служби» (№17-18/2006). В іншому випадку фахівці загрожують застосуванням непрямих методів нарахування зобов’язання платника. Це більш ніж сумнівно, оскільки наразі немає ні законних підстав, ні затвердженого порядку для використання непрямих методів.

Як «виправитись» запізнілим платникам

А як бути тим, хто лише тепер зрозумів, що потрапив до кола платників збору, і вирішив подати розрахунок за період, в якому використовувалось авто.

Стосовно наявності зобов’язання зі сплати збору варто аналізувати тільки останні три роки. Якщо платник збору до початку перевірки самостійно виявив факт заниження зобов’язання у минулих податкових періодах, то він може (відповідно до пунктів 5.1 та 17.2 Закону №2181):

1) здійснити уточнення податкових зобов’язань зі збору за минулі податкові (звітні) періоди — подати до органів державної податкової служби уточнюючий розрахунок збору (складається за формою, встановленою для податкового розрахунку збору за забруднення);

2) уточнити такі податкові зобов’язання у складі розрахунку за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. До такого звітного розрахунку додається перерахунок податкового зобов’язання збору (затверджений Інструкцією №111). Кількість таких додатків має відповідати кількості звітних періодів, за які уточнюються податкові зобов’язання у звітному розрахунку.

Уточнення зобов’язань за минулий період обійдеться платнику збору в такі суми:

1) до подання уточнюючого розрахунку треба сплатити самостійно визначену суму недоплати та штраф у розмірі 5% від такої суми;

2) 170 грн за кожен не поданий у встановлені терміни розрахунок (виявити невчасне подання і призначити штраф мають представники ДПАУ).

Таке виправлення помилок передбачене Законом №2181 і докладно розписано в Інструкції №111. Проте з огляду на форму уточнюючого розрахунку збору та форму перерахунку податкового зобов’язання збору (що додається до звітної форми) так можна виправити лише узгоджені зобов’язання. Іншими словами, так можна уточнити показники розрахунків за минулі періоди, в яких було неправильно нараховане зобов’язання зі сплати збору.

А як бути, якщо розрахунок не подавався? Закон №2181 не забороняє платнику податку подати звичайний податковий розрахунок збору за будь-який період минулого періоду. Просто за невчасне подання звіту передбачені санкції — вже згадані 170 грн за кожен не поданий у встановлені терміни розрахунок (згідно з пп. 17.1.1 Закону №2181). Цей штраф буде нараховано податковими органами самостійно, як тільки вони виявлять вашу недисциплінованість.

Як нарахувати збір без документів

Ситуацію з відсутністю даних про витрачання пального пропонуємо вирішити за допомогою Норм витрат пального, затверджених наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. №43. Помноживши значення норми на кілометраж здійснених перевезень (поїздок авто), ви отримаєте кількість пального, яку використаєте для обрахунку зобов’язань зі сплати збору.

Якщо в зазначених нормах немає даних про ваш автомобіль, можете скористатись нормами для іншого авто з такими ж технічними характеристиками, а якщо немає і таких, то звернутись до ДержавтотрансНДІпроекту (поштова адреса: 03113, м. Київ, проспект Перемоги, 57; телефон: (38044) 201-08-13, 456-30-30, 455-67-78; факс: 455-67-91; сайт: http://www.insat.org.ua; електронна пошта: Ця адреса e-mail захищена від спам-ботів. Для того щоб побачити її, вам необхідно включити підтримку Java-Script у своєму браузері. ). Ця установа на договірних засадах розробляє і встановлює норми, які можна використовувати для списання ПММ.

Приклад Протягом 2005 року приватний підприємець — платник єдиного податку щомісяця реалізовував партію товару покупцю, зареєстрованому в іншому населеному пункті (розташованому на відстані 50 км від продавця). Для доставки товару підприємець орендував авто (наприклад, Volkswagen TRANSPORTER 1.7D).

Хоча в обліку немає інформації про витрати на оренду авто, витрати на придбання пального, факт здійснення перевезення підприємцем підтверджуються тим, що вартість доставки вказана окремим рядком у накладній на товар. Як нарахувати збір?

Порядок розрахунку

1) Виходячи з кількості здійснених перевезень (12 поїздок — протягом року щомісяця) та відстані до місця поставки і назад протягом року автомобіль проїхав:

12 х (50 км + 50 км) = 1200 км;

2) виходячи з норм витрат пального норма витрачання пального для орендованого авто — 10,4 л дизпального на 100 км. Отже, обсяг витраченого пального за рік дорівнює:

1200 км х 10,4 л : 100 км = 124,8 л;

3) оскільки для розрахунків за формулою, наведеною у п. 2 матеріалу, необхідні дані про пальне в одиницях ваги, то одиниці об’єму (л) необхідно перевести у кілограми. Найпростіше використати коефіцієнти переведення із наказу Держкомстату від 06.09.2000 р. №293. Для дизпального це 0,85 кг/л. Відповідно під час перевезень було витрачено:

124,8 л х 0,85 кг/л = 106,08 кг = 0,10608 тонн.

4) крім показників формули для розрахунку збору, необхідно врахувати коригуючий коефіцієнт, що встановлюється КМУ. На 2006 рік це 2,373⁴ (на 2004 рік коефіцієнт дорівнював 0,8, на 2005 рік — 1,082). Під час виправлення помилок за минулі періоди треба використовувати коефіцієнти, що діяли на момент виникнення зобов’язань;

5) розраховуємо збір за формулою:

Сума збору = 0,10608 тонн х 1,082 х 4,5 х 1,55 х 1,25 = 1,000725 грн, де 1,082 — коригуючий коефіцієнт, що мав застосовуватись до нормативу у 2005 р.;

4,5 — норматив збору за дизпальне;

1,55 — коефіцієнт, який застосовується, якщо платник зареєстрований у населеному пункті з чисельністю жителів 500,1 — 1000 тис. осіб;

1,25 — коефіцієнт, що застосовується платниками з обласних центрів.

Таблиця 1

Характеристики, що свідчать про використання авто в госпдіяльності

№ з/п	Госдіяльність, що має ознаки забруднення	Що непрямо свідчить про використання авто в госпдіяльності	Підстави не сплачувати збір
1.	Надання підприємцем послуг, що безпосередньо пов’язані з використанням транспорту (перевезення вантажів та/або пасажирів)	Договір про надання транспортних послуг, про перевезення вантажу. Оскільки такі послуги ліцензуються, то малоймовірна відсутність у підприємця зареєстрованого на нього або орендованого транспортного засобу. А наявність авто поряд з отриманням виручки за такі послуги дає підстави стверджувати, що пальне все ж таки витрачалось	Немає. Хіба що ви доведете, що пальним вас забезпечував замовник послуг і він відповідно сплачував збір (це може бути обумовлене договором). У цьому випадку підприємство, за суттю, виконує обов’язок із нарахування та сплати збору за підприємця.* Обумовлюючи це в договорі, перевізник має усвідомлювати: спалюючи чуже пальне (таке, що обліковується у замовника послуг), він все ж таки забруднює повітря. Відповідно і витрати зі сплати збору мали б бути його витратами, а не витратами стороннього підприємства. Краще цим же договором передбачити: а) або наступне відшкодування підприємству витрат зі сплати збору; б) або зменшення доходу перевізника на суми сплаченого за нього збору
2.	Придбання у постачальника (реалізація покупцю), що є територіально віддаленим, продукції (товарів, робіт, послуг)	Наявність ТТН на товар, придбаний в іншому районі (місті), зазначення в накладних при реалізації товару вартості доставки у складі ціни реалізації, зазначення в договорах обов’язку доставки непрямо свідчать про те, що транспорт під час таких госпоперацій використовувався	Немає жодних підстав для нарахування збору: 1) за відсутності документального підтвердження того, що в розпорядженні підприємця є автомобіль (власний чи орендований); 2) якщо є документальне підтвердження (договори, документи про оплату, квитанції, квитки) того, що госпсуб’єкт користувався послугами перевезення сторонніх осіб. Це можуть бути і разове наймання/чартер транспорту, і перевезення на таксі з допомогою спеціалізованих автотранспортних підприємств чи підприємців
3.	Переміщення товарів (сировини, готової продукції) між об’єктами підприємства, які територіально віддалені одне від одного	Розташування філій, відділень, торгових точок, складських та виробничих приміщень (наявні на балансі або орендовані) на значній відстані від місця здійснення основної діяльності непрямо свідчить про те, що в межах госпдіяльності суб’єкта відбувалося перевезення запасів та здійснювались поїздки працівників (підприємця)
4.	Наявність авто в розпорядженні підприємства**	Договір оренди авто, документи, що підтверджують право власності на авто, наявність власних автомобілів у працівників, власників госпсуб’єкта свідчать лише про можливість використання транспорту в госпдіяльності, а не про факт експлуатації	Немає підстав для нарахування збору: 1) якщо в документах немає даних про екс-плуатацію авто (це може бути обумовлення здійснення доставки товару (матеріалів) для контрагента в договорах, актах виконання робіт; оформленні ТТН, оплата праці водію тощо); 2) якщо в обліку не відображалися дані про придбання або витрати пального (списання на валові витрати пального, забезпечення працівників картками на придбання пального тощо)
* Так, цілком звичайною є ситуація, коли підприємство - юридична особа нараховує «брудний» збір на загальний обсяг пального, списаного у звітному періоді, не розмежовуючи, кого забезпечували пальним/хто отримував картки - працівники підприємства чи сторонні особи - підприємці, які здійснюють для підприємства перевезення та отримують пальне за умовами договору. ** Тут неважливо, кому належить автомобіль. Платником збору є той, хто експлуатує авто і використовує пальне.

¹ У цій статті ми не розглядаємо сплату збору суб’єктами господарювання, діяльність яких пов’язана із впливом фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря.

² Крім того, до нормативу збору застосовується коефіцієнт, встановлений Кабміном, та індексація (див. приклад, с. 31).

³ Форма податкового розрахунку збору затверджена наказом ДПАУ від 17.03.2005 р. №111.

⁴ У листі від 17.01.2007 р. №620/7/15-0817 ДПАУ повідомила, що коефіцієнт 2,373 застосовується до нормативів збору, затверджених додатком 1 до Порядку №303, й у 2007 р. при обчисленні сум збору за квартал, півріччя, 9 місяців і 2007 р. Крім того, застосовується індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік. Детально про заповнення розрахунку збору з початку 2007 р. див. у коментарі Д. Кучерака на с. 12.

Нормативна база

Закон №1264-XII — Закон України від 25.06.91 р. №1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища».

Закон №2707-ХІІ — Закон України від 16.10.92 р. №2707-XII «Про охорону атмосферного повітря».

Порядок №303 — Порядок установлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затверджений постановою КМУ від 01.03.99 р. №303.

Інструкція №162 — Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом Мінприроди, ДПАУ від 19.07.99 р. №162/379.

Інструкція №111 — Інструкція щодо складання податкового розрахунку збору затверджена наказом ДПАУ від 17.03.2005 р. №111.

Закон №2181-III — Закон України від 21.12.2000 р. №2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Лист №9279/5/11-1316 — спільний лист ДПАУ і Мінекоресурсів від 23.10.2003 р. №9279/5/11-1316.

Опубліковано в Дебет-Кредит № 19 (7.5.2007)

< Попередня		Наступна >